Запитайте в психолога

Вас вітає практичний психолог РОМАНІВ МАРІЯ ПЕТРІВНА

 

 

  3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;

  4. Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лишедружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрівідносини в сім'ї, бажаний результат виховання.

 

Як правильно підготувати дитину до вступу в дитячий садок:


*Слід організувати життя дитини у сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі; 
* Зацікавлюйте малюка, викликайте бажання ходити туди. 
* Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї оволодіє елементарними навичками самостійності. 
* Дуже важливо навчити маля гратися. 
* Одна з головних причин труднощів перших днів перебування малюка в дитячому садку - недостатній досвід спілкування з іншими дітьми та дорослими. 
• Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини. 

 

Рекомендації батькам, дитина яких уперше відвідує дитячий садок

• Не залишайте дитину саму в перші дні відвідування дитячого садка, поспілкуйтеся з нею, пограйтеся. 
• Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї. 
• Бережіть нервову систему малюка.

• Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка

(як засинає, що любить їсти, які продукти харчування викликають алергію тощо). 
• Проконтролюйте, щоб початок відвідування дитячого садка не випав на епік різні терміни: 1рік 3місяці, 1рік 6місяців, 1рік 9 місяців, 2роки 3 місяці, 2роки 6 місяців, 2роки 9 місяців, 3роки. 
• Починати відвідування дитячого садка потрібно, коли дитина здорова.
• Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування. 
• Допоможіть малюку сформувати звичку - дотримуватись вдома такого режиму дня, як у дитячому садку. 

  

Чому діти смокчуть палець?

 

 Смоктання пальця, частіше великого, заповнює нереалізований інстинкт ссання, зменшує почуття самотності, заспокоює, заколихує, зм'якшує відчуття нерозділеності почуттів, брак ніжності, притлумляє на деякий час фізичний біль. 

 Уже під час вагітності маля вміє ссати пальчик, так воно реагує на неспокійний стан матері, її тривогу. 

 Якщо малюку менше року і він тягне пальчик до рота це означає що: 

- він голодний;

- незадоволений інстинкт ссання; 

- чимось стурбований, довго ніхто не бере на руки. 

   Багато дітлахів забувають про свій пальчик уже після року, але буває, що маля постійно ссе палець чи соску до   3-х років.

Причинами цього можуть бути: 

Ø занепокоєння, невпевненість у любові батьків; 

Ø брак ласки; 

Ø сильний переляк;

Ø вимоги батьків, що не відповідають віку дитини;

Ø сімейні проблеми (конфлікти батьків, алкоголізм, поява брата чи сестри);

Ø особливості психіки дитини (мінімальна мозкова недостатність);

Ø родові травми, як наслідок - швидка втомлюваність, дратівливість, порушення сну;

Ø висока емоційна чутливість;

Ø слабке здоров'я (часті застуди, ОРЗІ).

Багато дітей засовують палець в рот, коли стомлюються або на чомусь зосереджені. Ссання пальця в цьому віці часто поєднується з погладжуванням (по голові, животі), перебиранням або висмикуванням волосся. Дитина може ссати і інші предмети (соску, кусочок ковдри). 

   Якщо дитина після трьох років продовжує смоктати палець, це вже вважається шкідливою звичкою й часто переходить в обгризання нігтів, нав'язливі рухи. 

   Що робити батькам? Чи можна допомогти дитині? Так.

Рекомендації батькам:

1. Не змагайтеся зі звичкою, а з'ясуйте причину її  виникнення й усуньте її. 

2. Установіть довірчі стосунки з дитиною. Дуже важливо  вчасно помітити тривогу, переляк і допомогти малюку  заспокоїтись (поговорити, приласкати, якщо до 1-го року   - погойдати).

3. Установіть чіткі рамки дозволеного. Заборон не повинно   бути занадто багато, але вони мають бути не змінними. 

4. Життя малюка повинне бути різноманітним, насиченим  враженнями, різними іграми, але не перевантажене. Активна діяльність має змінюватись спокійнішими   заняттями. 

5. Не бійтеся зайвий раз похвалити маля, відволікти його від сумних думок. 

6. Заохочуйте спілкуватись з іншими дітьми. 

7. Якщо дитина гризе нігті, зменшіть інтелектуальні  навантаження адже ця звичка свідчить про розумову і  емоційну перевантаженість, про високий рівень  тривожності. 

8. Контролюйте перегляд телепередач, комп'ютерні ігри  (більше розвивальних і менше стрілялок).

9. Не читайте страшні казки, розповіді.

     Ні в якому разі у боротьбі зі ссання пальця, як і з іншими шкідливими звичками, не можна карати дитину, соромити - бо такі методи лише заглиблюють проблему, закріплюють цю звичку. Намагайтеся зрозуміти дитину, любіть її! 

Боротьба дитини за самостійність.Як уникнути конфліктів ?

 

  Конфлікт між особистістю дитини й тим, чого очікують від неї дорослі - звичайна сімейна ситуація. Небезпечними є не демонстративні дії дитини, а те що їх викликало. Скоріш за все це невпевненість в собі, труднощі у спілкуванні чи навчанні, надмірна образливість, занижена самооцінка. Але ж так не хочеться, щоб дитина виросла вразливою, щоб вона провокувала своєю незахищеністю нападки з боку інших людей. Адже зачіпають того, хто легко піддається образі.

  Чим слабкіша воля дитини, тим вона легше піддається диктату батьків, відмовляється від власних поглядів, приймаючи батьківські установки. Але якщо Ваша дитина здатна супротивитися, то починаються «бойові дії». Це її боротьба за відновлення справедливості, її відповідь на приниження своєї гідності чи применшення суверенітету.

   Дітям подобається грати «ображених», виражаючи свій протест повільністю, скаргами на недугу, демонстративним неслуханням, відмовами щось їсти, навмисним заїканням, емоційними вибухами, безкінечними і безглуздими запитаннями. Так вони намагаються відстоювати свою незалежність у сім'ї. Для власного самоутвердження малята, часом варварськими способами привертають до себе увагу - одна дівчинка постригла кота, хоча знала, що коти не стрижуться, перекрутила пластилін на м'ясорубці, усвідомлюючи, що пластилінові ковбаски не смачні, вилізла і стала на підвіконні, знаючи про небезпеку такого вчинку. Так, жаль кота, тривожно за донечку, довго прийдеться відмивати м'ясорубку - і все ж ... треба позбавитися миттєвого обурення й намагатися зрозуміти : можливо у своїй поведінці дівчинка малює знаки своєї внутрішньої психологічної біди. Треба розшифрувати ці знаки, а не хапатися за свої батьківські інструменти насилля. Погано, якщо в житті Вашої дитини першими словами будуть «мама», «тато» і «не можна». «Можна!» - сказала мама: «Усе можна, але давай подумаємо, чи вдало це вийде». А вийшло і справді не дуже добре: захворів підстрижений кіт, зіпсована м'ясорубка, але донечка вчинила так, як бажала. Не варто боятися невдачі - важливо намагатися не дати дитині накопичити в собі нерозв'язані проблеми. Яка корись від постійного пригнічення та покарання малюка, з'ясування її провини, від безжального визначення її негативних якостей? Дитина або зламається під вантажем своєї непридатності, або стане «бунтарем». Що потрібно батькам? Терпіння, розуміння, відповідальність, любов.

   Що потрібно дитині? Знайти ту маленьку, необхідну для її здоров'я нішу, яка перебуває між боротьбою та покірністю.

   Відмовившись від насилля у сім'ї, ми прокладаємо місток від серця до розуму, визначаємо у дитині союз із самою собою, з іншими, а це - притік життєвої енергії.

   Ви бажаєте, щоб Ваша дитина була врівноваженою? Не чиніть так, щоб її воля перетворилася у впертість, боягузтво чи пасивність. Таке може трапитись від Вашої батьківської упередженості. Не вступайте «в бій» із власною дитиною без крайньої необхідності, не піддавайтеся на її провокації. Зрештою, задійте весь свій гумор. Не реагуйте на кожний вчинок малюка безпосередньо, не міряйте її вчинки за дорослими нормами. У дітей можуть бути цілком несподівані мотиви чинити саме так. Пам'ятаймо, що ствердний кивок, слова любові, душевне тепло посилають життєву енергію, а гірка посмішка, злі слова - ослабляють, ваше здоров'я і здоров'я Вашої дитини підтримають довіра, дружелюбність, повага, вдячність і, звичайно любов.

 

 

Емоційне неблагополуччя та його причини

Під емоційним неблагополуччям розуміється негативне самопочуття дитини, яке спричиняється багатьма чинниками. Головним постає незадоволеність  малюка спілкуванням із дорослими, насамперед із батьками та однолітками. Недолік тепла, пещення, розлад між членами родини, відсутність тісних емоційних контактів з близькими людьми призводять до формування у дитини тривожно - песимістичних особистісних очікувань. Їх характеризує невпевненість малюка, почуття незахищеності, іноді страх у зв'язку із прогнозованим негативним ставленням дорослого. Таке ставлення дорослого провокує в дитини впертість, небажання підкорятись вимогам.

Порушення поведінки дітей:

Агресивність - задиркуватий, часто свариться з дітьми, мучить оточуючих, ображає їх, неслухняний, прискіпливий, постійно висуває батькам свої вимоги, провокує їх, ревнує до братів і сестер, скаржиться, що його не люблять, свариться з однолітками чим викликає гнів інших дітей, невгамовний, буйний, поводиться як тиран - схильний до нападів агресії, занадто багато розмовляє, ламає свої іграшки, речі.

Надактивний - перебуває у постійному русі, метушливий, багато розмовляє, говорить нісенітниці, спить не спокійно, нервово обкушує нігті, не вміє чекати, відокремлений.

Сором'язливий -не любить самітність, приховує свої почуття, намагається триматися в тіні, не бере участі в грубих іграх, воліє йти далеко від домівки, полохливий, нетовариський.

Боязкий - схильний до головного болю, болю в животі, легко виникає блювота, страх перед дитячим садком, легко погоджується, що винуватий, скаржиться на те, що його не люблять, порушення сну - не хоче спати на самоті,  боїться вночі, складно заучує матеріал, легко відволікається. 

 

ЧИ ЗАЛЕЖИТЬ ВАША ДИТИНА ВІД КОМП'ЮТЕРА


Комп'ютерні ігри – риса нашого сучасного життя. Сьогодні вони стали не лише розвагою, а й певним носієм культури, оскільки фокусують сучасну мораль та етику. Комп'ютер, як будь-який носій культури, одні можливості для самовираження створює, а інші обмежує.Сучасні діти можуть легко працювати з різними комп'ютерними новинками. Але головне: щоб вони не потрапили в залежність від ” комп'ютерного друга ”, а все-таки цінували і прагнули до живого, емоційного, людського спілкування. 

Ознаки залежності дитини від комп'ютера:

§  Дитина їсть, п'є, готує уроки біля комп'ютера

§  Дитина провела хоча б одну ніч біля комп'ютера

§  Повертаючись додому, дитина одразу сідає за комп'ютер

§  Добре почувається за комп'ютером, відчуває певну ейфорію

§  Якщо дитина позбавлена можливості сидіти за комп'ютером або вимушена займатись якоюсь іншою справою - вона стає дратівливою, неспокійною

§  Дитина починає більше часу проводити за комп'ютером і зменшує час для занять, домашніх справ, повністю чи частково втрачаючи до них інтерес

§  Починає часто конфліктувати з близькими людьми через свою діяльність

§  Починає говорити неправду

§  Очікує слідуючого “ сеансу ” життя у віртуальній реальності, через що покращується настрій


СПЕЦІАЛІСТИ ЗАУВАЖУЮТЬ, ЩО без шкоди для здоров'я дитина може працювати за комп'ютером не більше 15 хвилин підряд, підліток – 1-2 години ( після 2 годин у 73 % підлітків з'являється зорова та загальна втома ). Комп'ютер може стати помічником і “ другом дитини ”, якщо дорослий буде розповідати про його позитивні сторони: за допомогою комп'ютера можна створювати незвичні малюнки, сюжети, музичні твори, відшукати цікаві сайти про живу природу, історичні події тощо.

Варто нагадувати дитині про обов'язкове виконання після роботи за комп'ютером гімнастики для очей:


Міцно заплющити очі на 3-5 сек, потім розплющити на 3-5 с. Повторити 6-8 разів.
Швидко поморгати протягом 30 с.
Подивитись у вікно, знайти нійвіддаленішу точку і затримати на ній погляд. 
“Написати” очима цифри від 1 до 1 до 9.
“Намалювати” очима 6 горизонтальних вісімок і 6 вертикальних.
“Намалювати” очима 6 геометричних фігур (коло, квадрат) за годинниковою стрілкою, потім - проти.

 

 

Як виховати в дітях чесність 


Порада 1. Вірте вашій дитині. 
Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять - не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите. 
Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна. 
Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один - одному. 
Порада 3. Не створюйте ситуації для обману. 
Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду. 
Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів. 
Порада 5. Винагороджуйте правдивість. 

Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ». 
Порада 6. Показуйте приклад чесності. 
Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ? 
За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли :

§  § Довіряє їм

§  § Не боїться їх гніву чи осуду

§  § Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість

§  § Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити

§  § Допоможуть, підтримають, коли їй погано

§  § Дитина твердо знає, що ви на її боці

§  § Впевнена, якщо накажуть, що мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м'яких !

Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду ?» А ще погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш - те й пожнеш !

Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов ? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові ?

Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :

§  § Намагається не дивитися вам в очі

§  § Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається

§  § Потирає очі

§  § Часто покашлює під час розмови

§  § Потирає підборіддя, виски

§  § Несвідомо торкається носа

§  § Посмикує мочку вуха

§  § Почісує шию, відтягує комірець

§  § Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати

Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно ! Не хочеться вас лякати, але діти це завжди прекрасно відчувають!

ЧИ ПОТРІБЕН ДИТИНІ МОБІЛЬНИЙ  ТЕЛЕФОН?

Психологи вважають, що батьки отримують разом з мобільним телефоном можливість контролю за дитиною, але фахівці говорять, що почуття безпеки уявне. У багатьох ситуаціях дитина не має часу, щоб дістати з кишені чи ранця телефон, і передзвонити.

Купувати мобільний можна у шкільному віці  (з десяти років) Але лікарі радять: якомога пізніше! Якщо ж Ви купили дитині телефон, пам'ятайте: до 16-ти років діти часто хворіють. Особливо вони схильні до захворювання на міопію, тобто, короткозорість. Якщо ви хочете зберегти зір дитині, то не купуйте його з великою кількістю функцій. Не варто купувати таку модну модель, як слайдер. Діти погано контролюють силу рук та пальців. Часто від невмілого відкривання у верхньому куту екрана з'являється мікро-шпарина. Ремонт буде дорогим. Телефон має бути дешевим, скромним, з обмеженою кількістю функцій. Телефон має бути тільки засобом комунікації.

Мобільний потрібен дитині у таких випадках:

* якщо   вона багато часу   проводить сама, гуляє без контролю;

* коли дитина навчиться самостійно слідкувати за власними речами. Якщо іграшки часто ламаються чи забуваються у друзів, тоді мобільний купувати дитині не слід;

* важливо, щоб дитина усвідомлювала свої потреби. Якщо вона діє за принципом «Хочу зараз», то купувати мобільний ще не варто;

* треба пересвідчитись, що дитина вміє телефонувати до матері і батька. Просіть її робити «контрольні дзвінки» на ваші телефони;

* треба, щоб дитина знала ази телефонного етикету: не можна користуватися на уроках; обмежити спілкування у громадських місцях; телефонна розмова має бути короткою;

* навчіть дитину вірно витрачати її «мобільний бюджет». Чітко поясніть дитині, яким буде її ліміт бюджету на тиждень;

* не варто забирати у дитини телефон у вигляді покарання. У дитини не буде почуття поваги до своєї  та чужої приватної власності.

 

ПОКАРАННЯ ДИТИНИ

Покарання дитини - одна з найсерйозніших проблем сімейного виховання. Зазначимо основні принципи, порушення яких часто призводить до появи неслухняних і вередливих дітей:

•1.    Поки дитина мала, визначте для неї основні «не можна». Наприклад: не можна вириватися на вулиці, підходити до плити, залазити на вікно, відчиняти двері, хто б там не дзвонив тощо.

•2.    З них викресліть вимоги, що залежать від вас. Наприклад, заклейте розетки, поставте крючки на двері й вікна так, щоб малюк не дотягнувся, предмети, що можуть розбитися, поставте на верхні полиці.

•3.    Ваші вимоги мають бути незмінними. Не слід карати дитину за те, що робите самі. І дорослий може щось розлити чи розбити чашку.

•4.    Зауважте вік малюка. Жоден дорослий не виллє на себе кашу. Коли-небудь дитина обов'язково навчиться їсти акуратно, а поки що користуйтеся фартушком і не робіть трагедії через забруднені сорочки.

•5.    Ніколи не використовуйте образливі слова проти дітей.

•6.    Коли батьки і вихователі повторюють дитині, що вона нерозумна, рано чи пізно вона в це повірить і перестане прявляти свої здібності, думаючи, що цим уникне насмішок і небажаних порівнянь.

 

КОЛИ ДИТИНА ВИКОРИСТОВУЄ НЕЦЕНЗУРНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Діти роблять це по-різному:

•·   безневинно, не розуміючи значення слова, але знаючи, що воно заборонене;

•·   розуміючи значення слова і знаючи реакцію дорослих.

Тактика поведінки дорослих

1.    Якщо дитина не розуміє значення слова й не має наміру когось шокувати, найефективніше просто сказати, що це грубе й неприємне слово, і краще його не говорити.

•2.    Якщо дитина не знає значення слова, але знає, що воно заборонене:

•·   необхідно ігнорувати слова дитини і звернути на це увагу іншим разом. Дитина розчарується у лайці, якщо не справить нею на батьків бажаного враження;

•·   різке й нескладне «Досить!» впливає краще, ніж довгі тирани.

•3.    Якщо дитина знає і розуміє значення слів та реакцію дорослих, потрібно:

•·   ігнорувати лайку і звертати на неї увагу лише тоді, коли дитина не лається;

•·   твердо сказати: «Ти мені подобаєшся, я тебе люблю, але те, що ти говориш, - ні!»;

•·   не звертати увагу інших на сказане. Фрази: «Ти послухай, що він говорить!», - у присутності дитини забезпечують їй і аудиторію, й увагу, що буде стимулювати, а не запобігати лайці;

•·   корисно запропонувати альтернативу лайці для вираження емоцій, наприклад, необразливе «хай йому грець».